Багатьом водіям, що обслуговують свою машину власноруч, знайома ситуація, коли краплі та плями моторної оливи, або схожої на неї консистенції, з'являються у зовсім непередбачуваних місцях. Здавалося б, де взятись оливі у корпусі повітряного фільтра та на самому фільтрі, наприклад. Це і є перша ознака несправності системи вентиляції картера.
Основним корисним для нас продуктом згоряння палива у двигуні є гази, що штовхають поршень донизу, аби провернути колінвал. Чим більше тиск у камері згоряння у момент вибуху суміші пального та повітря, тим більше ККД двигуна. А тиск у камері підтримується завдяки щільності посадки клапанів та стану поршневих кілець.
Проте які б не були якісні поршневі кільця, частина газів все-таки проривається під поршень, потрапляє до картера блоку циліндрів. Решта виводиться у вихлопний тракт через випускний клапан. Саме ця незначна частка газів може накоїти багато шкідливих справ:
Через ці причини картерні гази потрібно якнайшвидше виводити з двигуна, скидати внутрішній тиск. Для цього й існує система вентиляції картерних газів.
На старих карбюраторних двигунах картерні гази просто скидались в атмосферу, а для того, аби разом з газами не витискувалась моторна олива, на виході з вентиляційного каналу встановлювався масловідділювач, сапун примітивної конструкції. Проте така система мала масу недоліків.
Частина з них пов'язана з низькою ефективністю, оскільки за умов незначного тиску, на холостих обертах, наприклад, сапун нічого і нікуди не пропускав, а тиск накопичувався. Якщо й пропускав гази, то в атмосферу викидалась купа шкідливих речовин — як сама олива, так і кіптява, гар, інші продукти згоряння оливи та пального.
Тобто система природної вентиляції картера себе взагалі не виправдала. На зміну їй наприкінці XX сторіччя прийшла оновлена, покращена та більш ефективна система примусової вентиляції — PCV. Система positive crankcase ventilation має декілька конструктивних рішень, але найрозповсюдженіша та найдешевша має лише один клапан PCV, але працює досить ефективно.
Найпростіше рішення, яке втілили у цій системі — відсмоктувати картерні гази завдяки розрідженню у впускному колекторі. Тоді й гази виводяться ефективніше, і не так сильно забруднюється повітря, оскільки все, що видобуто з картера, по колу надходить разом з чистим повітрям «на вторинне перероблення» до камер згоряння.
Тому потрібно розв'язати питання з краплями оливи та кіптявою, які зовсім не потрібні у впускному колекторі, а також картерні гази у нескінченних кількостях зашкодять утворенню робочої суміші. Тому гази потрібно було дозувати та фільтрувати. Для цього між картером та впускним колектором встановили клапан PCV.
Клапан PCV займається саме дозуванням газів, що надходять з картера. Він налаштований таким чином, що на холостих обертах завжди перекритий, а відкривається при зростанні кількості обертів. Фільтрацією газів займається масловідділювач, який сконструйовано у вигляді змійовика, де гази охолоджуються, а олива осідає на стінках та стікає назад у картер. Існує декілька конструктивних рішень масловідділювача, у тому числі й відцентровий.
Основні ознаки несправності системи PCV:
У разі виникнення проблем з вентиляцією потрібно ретельно промити всі патрубки та шланги системи, а також переконатись у рухливості робочого елемента клапана PCV. Також час від часу потрібно очищувати масловідділювач.